[Відомі люди. Біографії ]
Головна » Микола Гоголь
Микола Гоголь

Гоголь Микола Васильович [1809-1852] - один з найбільших представників помісного стилю 30-х і початку 40-х рр. 19 століття. Народився на Україні, в містечку Сорочинці, на кордоні Полтавського і Миргородського повітів. Найголовніші етапи його життя такі: дитинство своє до 12 років він проводить в дрібному помісті свого батька - Василівцях, з 1821 по 1828 навчається в Ніжинській гімназії вищих наук, сім років [1828-1836] - з короткими перервами - живе в Петербурзі; 1836 - 1849 проводить, з перервами, за кордоном; з 1849 поселяється в Москві, де й живе до самої смерті.
 
Петербурзький період характеризується знайомством Гоголя з чиновним середовищем (служба в департаменті уділів з 1830 по 1832) і зближенням з великим і великосвітським середовищем (Жуковський, Пушкін, Плетньов і ін). Тут Гоголь видає цілий ряд творів, має великий успіх і остаточно приходить до думки, що він посланий на землю виконати божественну волю в якості пророка та проповідника нових істин. За кордон виїжджає внаслідок втоми і засмучення від театральних інтриг і шуму, піднятого навколо поставленої на Александринській сцені комедії "Ревізор". Живе за кордоном в Італії (у Римі), і працює там над першою частиною "Мертвих душ".
 
У 1847 видає дидактичний твір "Вибрані місця з листування з друзями". За кордоном же приступає до роботи над другою частиною "Мертвих душ", де намагається зобразити позитивні типи помісно-чиновного кола. Відчуваючи непосильність взятого ним на себе завдання, Гоголь шукає виходу в особистому самовдосконаленні. Ним опановують релігійно-містичні настрої, і з метою душевного поновлення він робить подорож у Палестину [1848]. Московський період характеризується продовженням невдалої роботи над другою частиною "Мертвих душ" і все прогресуючим психічним і фізичним розвалом особистості письменника, що завершуються, нарешті, трагічною історією спалення "Мертвих душ" і смертю.
 
При першому погляді на гоголівську творчість нас вражає різноманітність зображуваних ним соціальних груп, які ніби не мають один з одним нічого спільного. У 1830 з'являється у пресі перший твір Гоголя - ідилія з німецького життя - "Ганц Кюхельгартен"; із 1830-1834 створюється ціла низка українських повістей та оповідань, об'єднаних в збірки - "Вечори на хуторі біля Диканьки" і "Миргород". У 1839 видається давно задуманий і ретельно оброблений роман "Тарас Бульба"; в 1835 з'являється барвиста розповідь з життя помісного середовища "Коляска"; у 1842 - комедія "Гравці"; у 1834-1842 створюються одна за одною глави першої частини "Мертвих душ", до-раю з небувалою широтою охоплює поміщицьке життя дореформеної провінції, і крім того цілий ряд творів з життя чиновного кола; в 1834 з'являються "Записки божевільного", в 1835 - "Ніс", в 1836 - "Ревізор" та в 1842 - "Шинель". За цей же час Гоголь намагається зобразити і інтелігентів - письменників і художників - в повістях "Невський проспект" і "Портрет". З 1836 Г. створює серію ескізів з життя крупного і великосвітського середовища. З'являється цілий ряд незакінчених творів з життя цього кола: уривок "Ранок ділової людини" [1836], "Тяганина" [1840], незакінчена повість "Рим" [1842] і, нарешті, до 1852 - року своєї смерті - Гоголь наполегливо працює над другою частиною "Мертвих душ". Геній Гоголя як би долає і хронологічні та соціальні кордони і надприродною силою уяви широко охоплює і минуле і сьогодення.
 
Творчість Гоголя, як і творчість всякого письменника, не являє собою абсолютно ізольованого явища, а навпаки є однією з ланок, що розвиває літературний ланцюг. З одного боку, він продовжувач традицій сатиричної літ-ри (Нарежний, Квітка та ін) і є найкращим їх виразником, з іншого - він засновник і вождь нової літературної течії, так зв. "Натуральної школи". Всесвітня популярність Гоголя грунтується на його художніх творах, але виступав він і як публіцист. З публіцистичних його речей в свій час зробили багато шуму "Вибрані місця з листування з друзями" та "Сповідь", де Гоголь бере на себе роль проповідника і вчителя життя. Ці публіцистичні виступи Гоголя були вкрай невдалими як по своїй філософській наївності, так і по крайній реакційності висловлюваних думок. Наслідком цих виступів з'явилася відома вбивча одповідь Бєлінського. Однак, незважаючи на те, що Гоголь суб'єктивно був представником і захисником реакційних інтересів помісного дворянства, об'єктивно він своєю художньою діяльністю служив справі революції, пробуджуючи у мас критичне ставлення до навколишньої дійсності. Так оцінювали його в свій час Бєлінський і Чернишевський і таким увійшов він і в нашу свідомість.
Категорія: Письменники | Переглядів: 6451 | Додав: roman | Рейтинг: 3.0/3
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: